Неповторний, чарівний світ музики! На мій погляд, не має більш благородної , високої за своєю місією професії, як професія, призначення якої, вводити дітей до світу прекрасного, до світу мистецтва, сіяти і ростити в їх душах паростки доброго, світлого, високодуховного. Тим більше, якщо це народне мистецтво, через яке дитина залучається не лише до вивчення музичної культури свого народу, а і до вивчення його минулого , його історії, мови,традицій — без знання яких людина не може бути повноцінною особистістю з багатим внутрішнім світом, особистістю високої культури, духовності.

  З першого класу музичної школи я закохалася в свою професію і ні разу не засумнівалася в її виборі.

  Доля розпорядилася так, що довелося навчати дітей народному мистецтву – першооснові всієї музики, грі на українських народних музичних інструментах. Разом з дітьми опановувала гру на сопілці, цимбалах, бандурі, флейті Пана, окарині, козо басі, ксилофоні та ін. Багато вчилась у своїх колег, брала приватні уроки. Вдосконалюючи гру , учусь весь час, учусь завжди і мені дуже подобається вчитись, пізнавати нове…

  Головне завдання моєї педагогічної діяльності — ввести дитину в неперевершений світ краси народної мелодії, навчити любити її, берегти і, збагативши її красою свій внутрішній світ, передати своїм дітям, внукам, як велику духовну цінність багатьох поколінь нашого народу.

 Головна ціль моєї педагогічної діяльності – створення умов для розвитку кращих людських цінностей в дитині, розвитку її здібностей, творчого потенціалу.

  Я глибоко переконана, що кожна дитина талановита від природи по – своєму, необхідно лише допомогти розкритися її здібностям, повірити в себе. Я щаслива коли мені це вдається і вдячна своїм вихованцям за те, що вони дають мені можливість відчути себе щасливою.
Коли я почала працювати з дітьми 3-х і 4-х рочків – зробила для себе відкриття: це вік безмежних можливостей дитини для розвитку її музичних задатків і здібностей. Розпочавши працювати з дітьми цього віку і притримуючись принципів дидактики як доступність , послідовність , зацікавленість — можна досягти дивовижних результатів. Взагалі, вважаю, зацікавленність – це чарівниця успіху. Не можу допустити на занятті розчарування , суму в оченятах дітей. Подати легко, доступно, цікаво, непомітно для дитини вивести її на результат, який окрилить її, надихне на ще більші досягнення. Адже ніщо , на мій погляд, не спонукає так до успіху, як сам успіх, віра в свої можливості.

  Постулати мого педагогічного кредо

• Завжди бути щирою і чесною з дітьми.
• Поважати в дитині особистість, відноситися до дітей, як до своєї дитини, мати довірливі відношення, щоб спілкування відбувалося на рівних.
• Ніколи не образити, не залишити обділеним увагою ні одного учасника ансамблю, бодай в ущерб результату (виступу, конкурсу) .
• Враховуючи фізеологічні можливості маляти – швидка втомлюваність , і занятість сучасного школяра – старших учасників, намагатися найбільш оптимально використовувати кожну секунду заняття.
• В навчальному процесі приділяти велику увагу розвитку творчості дитини. Вміння креативно мислити – необхідність в кожній майбутній професії моїх вихованців.
• Не зупинятися на досягнутому.

  Розвиток творчих задатків дитини через мистецтво найефективніший в ранньому віці . Про це говорив відомий німецький педагог- музикант Карл Орф. Мені також дуже близька його думка, що першоосновою музичного виховання дитини має бути саме народна творчість, музичний фольклор. До того ж його різножанровість дає дитині максимальну можливість доторкнутися і проявити себе в кожному із них: грі на музичних Інструментах, музично – ритмічних рухах, співі, розмовному жанрі, театральному дійстві. Таким чином, заняття в фольклорному ансамблі сприяє всебічному розвитку дитини, виховує уміння, навички, уявлення, дає знання, все те, що необхідно для виховання музичної культури, як однієї із складових загальної культури особистості.

  Вважаю, мені дуже поталанило, що я маю можливість свої погляди , переконання реалізувати в своїй професійній діяльності, що моя робота співпала з моїм захопленням. А професію мою можна порівняти хіба що з квіткарем чарівного саду: мовчазне при першому знайомстві, незграбне в рухах маля розкривається на твоїх очах як особистість, розквітає всіма своїми здібностями, і вже дивишся — йому під силу і ритм складний зіграти, і колядку так щиро та виразно розказати, і на міжнародному фестивалі 1 місце лауреата завоювати, і просто на виступі розчулити слухача до сліз…

  Щиро ділюся своїм досвідом з колегами, курсантами Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Мрію детально узагальнити свій досвід, можливо він , бодай хоч на йоту, стане в нагоді тим, хто стане на стезю фольклорно-інструментального жанру.

  Народна творчість – то невичерпна криниця мудрості і добра, а кожний народний музичний інструмент, як живописна квітка чарує своїм тембром, своїми виражальними можливостями , неповторним звучанням. А якщо поєднати народні музичні інструменти в ансамбль, як квіти в віночок, то отримаємо такий собі національний музичний Оберіг, Оберіг майбутнього наших дітей.

  Людмила Чеснєйша – Заслужений працівник культури України, керівник зразкового фольклорно – інструментального ансамблю «Росяночка».